Сім днів до річки Рейн
| Тренувальні вчення "Сім днів до річки Рейн" | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Холодна війна | |||||||||||
 | |||||||||||
| |||||||||||
| Сторони | |||||||||||
 ОВД
Комуністичні партії у |
 НАТО
| ||||||||||
| Командувачі | |||||||||||
.svg){kind=small} Леонід Брежнєв генерал-полковнік Юрій Зарудін генерал Євген Івановський Дмитро Устинов Еріх Гонеккер Гайнц Гоффманн Войцех Ярузельський Флоріан Сівіцький Франц Мурі[de].svg){kind=small} Луї ван Гейт Маркус Баккер Йорген Йенсен[da]
|
 Джиммі Картер Гарольд Браун
| ||||||||||
| Втрати | |||||||||||
| Буде здійснено у відповідь на перший удар НАТО по Польщі. За оцінками, такий удар викликав би 2 мільйони негайних польських смертей поблизу Вісли | Якщо це буде здійснено, великі втрати у Західній Німеччині | ||||||||||
.svg){kind=small}
«Сім днів до річки Рейн» (рос. «Семь дней до реки Рейн») — так називалася цілком таємна командно-штабна військова гра[en], спланована в 1979 році Організацією Варшавського договору (ОВД). Це були радянські уявлення семиденної ядерної війни між НАТО і Об'єднаними збройними силами ОВД[1][2][3]. Великомасштабні навчання з даного плану проводилися на території НДР щорічно аж до літа 1990 року, тобто в останній раз вони відбулися вже після падіння Берлінського муру.
Перші відомості в плані радянського вторгнення в Західну Європу які проводились згідно цьому плану навчання, з'явились у російському друку на початку 1990-х рр.
Чехи[4] та угорці[5] розсекретили пов'язані документи у 1990-х роках. Польський уряд в цей період розсекретив деякі матеріали[6][7].
Потім цей можливий сценарій третьої світової війни був оприлюднений консервативним польським урядом відразу після його обрання в 2005 році, для того, щоб «підвести риску під Комуністичним минулим країни» і «надати інформацію польській громадськості про старий режим»[8].
План ґрунтувався на тому, що НАТО завдасть перший удар по долині річки Вісла, що стане на заваді командуванню радянського блоку у відправці підкріплення в Східну Німеччину для запобігання вторгнення НАТО в цю країну[2][8][3]. В результаті цього ядерного удару очікувалося, що вся Польща буде знищена і близько двох мільйонів цивільних поляків помруть.
Радянський ядерний контрудар буде спрямований проти Західної Німеччини, Бельгії, Нідерландів і Данії та північносхідної Італії[2][3].
В рамках підготовки операції вторгнення в Західну Європу, СРСР розмістив (станом на кінець 1980-х рр.) Приблизно 60 тисяч танків на своїй європейській території і в країнах Організації Варшавського договору, не рахуючи ще 20 тисяч в азійській частині СРСР. Склад, структурна організація та розгортання таких сил прямо вказували на їх наступальний, а не оборонний характер, що викликало глибоке занепокоєння в політичних та військових колах країн НАТО.
План був поступово згорнутий через прийняття в СРСР оборонної військової доктрини (1988), антикомуністичні революції у Східній Європі (1989), возз'єднання Німеччини (1990) і, нарешті, висновок Паризького договору про звичайні збройні сили в Європі (19 листопада 1990 р).
Мапи, пов'язані з опублікованим планом, показують ядерні удари у багатьох державах НАТО, але виключають як Францію, так і Велику Британію.
Відень повинен був бути вражений двома 500-кілотонними бомбами, в той час як Віченца, Верона, Падуя і кілька баз в Італії повинні були бути вражені одиночними 500-кілотонними бомбами[5]. Угорщина мала захопити Відень[4].
Штутгарт, Мюнхен та Нюрнберг у Західній Німеччині мали бути знищені ядерною зброєю, а потім захоплені чехословаками та угорцями[4].
У Данії першими ядерними цілями були Роскілле та Есб'єрг. Роскілле, хоча і не має військового значення, є другим за величиною містом Зеландії і розташований недалеко від столиці Данії Копенгагена (відстань від центрального Копенгагена до Роскілле становить лише 35 км). Воно також було б мішенню через його культурне та історичне значення, щоб порушити моральний дух данського населення та армії. Есб'ерг, п'яте за величиною місто в країні, стане мішенню через свою велику гавань, здатну полегшити доставку великих підкріплень НАТО. Якби після двох початкових ударів був данський опір, інші цілі були б розбомблені[9].
Радянські плани передбачали вихід на рубіж Північного моря і міста Ліона (Франція) на дев'ятий день наступу, потім продовження наступу до кінцевого рубежу в Піренеях. При цьому деякі союзники СРСР та ОВД (наприклад, Чехословаччина) знаходили такі цілі занадто оптимістичними[4]. На думку сучасних західних стратегів, цілі радянської операції були повністю недосяжними. У СРСР були також плани по морській операції в Північній Атлантиці проти судноплавства НАТО.
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. |
НАТО у відповідь розробила і здійснювала комплекс захисних заходів, направлених на відбиття потенційного радянського наступу. При цьому прагнучи по можливості уникнути переростання європейського конфлікту в світову ядерну війну. Серед відповідних заходів НАТО були наступні:
- оскільки сили НАТО в Європі відставали за чисельністю танків від СРСР і ОВД в кілька разів, а перекидання додаткових танків з США морем зайняла б приблизно тиждень (занадто довгий термін з урахуванням темпів передбачуваного радянського вторгнення), то основний наголос робився на розвиток протитанкової вертолітної авіації;
- передбачалося використання нейтронних боєприпасів проти наступаючих танкових колон;
- вздовж кордону ФРН і НДР велося проектування трубопроводу, начиненого рідкою вибуховою речовиною; трубопровід міг бути детонований по всій довжині кордону в момент початку радянського вторгнення;
- в якості неядерної відповіді на радянський наступ, передбачалося також знищення виявлених радянських підводних човнів в Атлантиці.
- ↑ ISN Editors. Poland reveals Warsaw Pact war plans. International Relations And Security Network. Архів оригіналу за 8 жовтня 2013. Процитовано 23 грудня 2014.
- ↑ а б в Nicholas Watt in Warsaw (26 листопада 2005). Poland risks Russia's wrath with Soviet nuclear attack map | World news. The Guardian. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 14 червня 2013.
- ↑ а б в Rennie, David (26 листопада 2005). World War Three seen through Soviet eyes. Telegraph. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 14 червня 2013.
- ↑ а б в г Samuel, Henry (20 вересня 2007). Soviet plan for WW3 nuclear attack unearthed. Telegraph. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 14 червня 2013.
- ↑ а б Tweedie, Neil (1 грудня 2001). Vienna was top of Soviet nuclear targets list. Telegraph. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 14 червня 2013.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 13 травня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 13 травня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Poland Opens Secret Warsaw Pact Files. Rferl.org. 25 листопада 2005. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 14 червня 2013.
- ↑ Niels Lillelund; Jette Elbæk Maressa (18 January 2003). Atomplaner mod Danmark under Den Kolde Krig [Nuclear plans against Denmark during the Cold War] (Danish) . Jyllands Posten. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 18 July 2019.
- "World War Three seen through Soviet eyes" [Архівовано 2 листопада 2019 у Wayback Machine.], David Rennie, Daily Telegraph, November 26, 2005. Retrieved May 19, 2006
- "Poland Opens Secret Warsaw Pact Files " [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.], Radio Free Europe, 2005, Retrieved March 16, 2009
- "Soviet Nuclear Weapons in Hungary 1961-1991" [Архівовано 3 грудня 2020 у Wayback Machine.]